Тина

Про себе

Повія з татуюваннями — не про «зухвалість 24/7», якщо по-чесному. Іноді я сама тиха: худи, хвоста, ніякого глянцю. Тату просто залишаються з тобою, як помітні коми в тексті. На ключиці — пам'ять про літо, на щиколотці — примха, яку я так і не переросла. Ми можемо зустрітись без шуму. Я ставлю чайник, ти роззуваєшся, і раптом стає зрозуміло: напруги немає. Я роблю крок ближчим, просто щоб перевірити дистанцію, ти киваєш — ок, комфортно. Розмова йде в дрібниці: чим пахне твоя парфума, чому у мене дві однакові запальнички в сумці (не знаю, чесно). Потім тиша. І в цій тиші все вирішується краще за будь-які слова. Я поряд, не тисну, не кваплю. Роблю так, щоб ти справді розслабився: тепліше світло, музика тихіше, дихання рівніше. І так, якщо захочеш — покажу найулюбленіший малюнок. Це як таємниця, але для своїх. Якщо це про тебе, дай один сигнал у месенджер. Розберемося із деталями.