Яна

Про себе

Повії з татуюваннями — звучить голосно, а насправді все простіше. Чесно кажучи, я просто люблю, коли на тілі є історії. Маленька стрілка за вухом, гілочка на ключиці… іноді ти їх помічаєш не одразу, і це навіть краще. Я поправила волосся і посміхнулася - так, за звичкою. Знаєш, на мою думку, люди втомлюються від ідеальності. Я – ні, не ідеальна. Буває, лак на нігті трохи сколотий, свічки горять нерівно, телефон на беззвуку все одно вібрує в сумці. І в цьому якось так є життя. Ми розмовляємо, потім сміємося з чогось дивного, потім раптом тиша — та сама, в якій стає спокійно. Мені подобається, коли ти дивишся не лише на форми, а й на лінії — як вони лягають на шкіру, як поводяться. Я не кваплю. Роблю так, щоб тобі було зручно: вода в склянці, тепліше світло, музика тихіше. Іноді достатньо пари жестів та короткого «ну що?», щоб вечір сам поїхав у потрібний бік. Не знаю, як пояснити, але все виходить природно. Без сценарію. Просто напиши.